Вікторія Бриндза про парадокси розвитку сучасної освіти:
" Наша система освіти навіть не врахувала появу інтернету, вона не врахувала того, що більше нема дефіциту інформації. Навчання досі побудоване на тому, щоби передати шматки думок, які подаються як факти..."
Повну версію цієї статті читати тут
Із лекції львівського історика Ярослава Грицака:
Є дослідження, які взялися з'ясувати, хто за фахом входить у 1% найбагатших американців. Не повірите, але на п'ятому місці стоять історики. Зараз дуже часто говорять про те, що якщо ви хочете бути добрим бізнесменом, чи юристом, то добре, якби під час свого навчання ви взяли курси з історії. Історія дає відчуття плавності, а у тій фрагментарності та швидкості нашого життя варто відчувати щось більше. Якусь течію, що є довшою і глибшою. Щоб у якійсь точці цієї течії ви могли побачити себе і зрозуміти, куди вас несе. Тому, на мою думку, чим більше у нас є змін та стресів, тим важливішою стає історія. Це психологічна протиотрута, яка заспокоює. Історики ,зазвичай, спокійні люди( але на мене не дивіться).
Історія має свої переваги ще й тому, що серед всього того різномаїття страхів, які є навколо нас, вона може виконувати роль певного компасу. Хоч і компас визначає лише приблизний напрямок.
